Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде па мене зневага Українського Народу.
(Петро Мірчук, «Українська Повстанська Армія. 1942—1952». Мюнхен, 1953. Стор. 285).
  *** Вже цілий 1942 рік підпілля ОУН, у стислому значенні цього слова, заповнюється розконспірованими людьми, а тому вся робота пожвавлюється, підсилена цим елементом. На терені лише двох повітів — Крем'янець і Дубно було в місяці липень — грудень 15 вишкільних військових пунктів. У вишколах брали участь, часто і по 100 людей.
Заготовляється амуніція, одяг, харчі... Обласний боєво-розвідчий реферат... переводить у січні 1943 р. напад на Лубенську в'язницю і звільняє всіх в'язнів. Німці так заскочені, що навіть не переводять репресії.
(О. Шуляк. В ім'я правди (Дійсність про Українську Повстанчу Армію). — Буенос-Айрес. — 1948. — стор. 17—18).
ВІД РЕДАКЦІЇ: О. Шуляк — псевдонім Олега Штуля-Ждановича, відомого українського громадського і політичного діяча, безпосереднього учасника повстанської боротьби, пізніше — Голови Проводу ОУН.
 
 
 
АРМІЯ БЕЗ ДЕРЖАВИ

Протягом половини квітня та цілого травня 1942 року почали летіти в повітря автомашини та всяки Амти (бюра) Кохової аристократії в Україні разом з їх пасажирами та урядовцями. Всі місцевості були одночасно засипані антигітлерівськими летючками, які пояснювали, за що карає своїх нових «визволителів» збройне рам'я української нації, її армія без держави...

Наша бойова акція поставила на ноги цілі курені та полки есесівців, жандармерії та всяких інших допоміжних збройних сил Коха...
У червні 1942 року Головна Команда УПА вислала до Коха листа, написаного в дуже гострій формі і з такою вільною, недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана. У цьому листі ми повідомляли цього нового ката України, що перша антинімецька бойова акція УПА була відповіддю на їх злочинну політику та явний бандитизм, що виявився у формі репресій проти цивільного населення . України. Там же було сказано, що наша армія не має жодного інтересу до совєтсько-німецької війни, бо Німеччина потоптала державницькі стремління української нації.
Копія цього листа була видрукувана в тисячах примірників українською та німецькою мовами і розіслана німецькою поштою з Києва та Рівного до всіх гебітскомісарів та урядів, як також розповсюджена серед населення.
Гітлерівці не мали найменшого наміру міняти свій політичний курс. Та не думав капітулювати й український народ та його збройна сила. Розпочатий рух спротиву ширився і міцнів з дня на день. Всі матеріяльні цінності втратили свою вартість. В народі витворився психоз боротьби за фізичне збереження та захист національної чести.
(Отаман Тарас Бульба-Боровець. Армія без держави. —  Вінніпег (Канада). — 1981. — Стор. 200—203).

7 лютого ц. р. відбувся наступ першої сотні УПА на м. Володимирець. Найкраще відзначився своїм особистим прикладом одчайдушності командир сотні Довбешка-Коробка (справжнє прізвище — Перегійняк Гриць, уродженець Волині, визначний член ОУН — ред.). Дім, що в ньому жили козаки, здобуто, шуцманів роззброєно. Здобуто 20 крісів, 65 коців, амуніцію і інші речі. З сторони ворога впало 7 людей, включно з командантом жандармерії. З нашої сторони 1 вбитий і 2 ранених.

22 лютого ц. р. під час постою біля Висоцька німці з баталіонцями заатакували відділ УПА. Противника начисляли біля 200 душ. Відділ дав рішучий спротив. Після приїзду допомоги німцям в числі 350 людей, відділ відступив у ліс. Повстанці відступали нерадо, хотіли продовжувати бій. З ворожої сторони впало 20 людей. З нашої сторони впав один повстанець і командир відділу — сміливий Коробка.
В половині березня ц. р. біля с. Корчин відділ УПА наскочив на добре узброєну групу німців, що верталася з м. Деражна, де пограбувала населення. Бій тривав 3 години. Здобуто один важкий кулемет «максім», одну «фінку», кілька крісів і більшу кількість амуніції. З ворожої сторони впало 16 людей і кілька ранених. З нашої сторони впало 2.
З 10 на 11 березня ц. р. невеликий відділ УПА напав на фабрику в с. Оржеві, де знаходилася більша кількість амуніції і зброя. Напад вдався. З ворожої сторони згинуло коло 60 людей, частина з того погоріла в забудованнях. З нашої сторони впало 4, в тому (числі) командир перших відділів УПА — Остап (справжнє прізвище — Качинський Сергій — ред.), що особисто керував боєм.
28 березня ц. р. німці, в силі 1500 людей, наїжджаючи з Рівного, Костополя, Межиріча і Березного, напали на відділ УПА, що квартирував у м. Людвиполі (нині Соснове — ред.). Розгорівся важкий бій. Німці засипували обложених гарматними стрільнами та гранатами з гранатометів. Відділ бравурно відбив аж чотири наступи ворога, завдаючи йому важкі втрати. Сюди спровадили німці свої добірні частини СС, які одначе не могли зломати завзяття повстанців, хоч були в значній перевазі. (За повідомленням місячника Політичного Відділу УПА «До зброї» — число 1, липень 1943 р. — німці тоді залишили на полі бою 58 забитих і 5 спалених автомашин; про кількість ранених невідомо, бо німці, відступаючи до Костополя, забрали усіх своїх ранених із собою — ред.).
При кінці березня ц. р. добре озброєний відділ німців з м. Цуманя напав на околицю м. Деражна. Невеличкий відділ УПА своїм одчайдушним наступом розпорошив німців і довів їх до панічної втечі. На полі бою противник лишив одного раненого, одного полоненого, один кулемет і скриньку амуніції.
Коло 17 квітня біля с. Борщівки відділ УПА несподівано наскочив на німецький змоторизований відділ, що їхав шляхом. Здобуто одну «фінку» і кілька крісів. Втрати ворога коло 16 осіб. З повстанців впав один, двох ранених.
З 21 на 22 квітня переведено наступ на Іванову Долину (камінолом в Костопільщині). Німці тут були добре укріплені і за всяку ціну боронили цей важний для них господарчий пункт. У висліді бою спалено кілька вулиць міста, зірвано два залізничні містки, знищено різні магазини, забрано одну тонну вибухового матеріалу. Втрати ворога, включаючи поляків, що брали чинну участь у бою поруч німців, величезні. Нараховують сотні постріляних і полонених. З сторони повстанців 4 вбитих і 3 ранених.
При кінці квітня ц. р. розвідчий відділ УПА роззброїв в с. Мостах 10 мадярів, що добровільно здалися. З чотирьох вояків, що намагалися втікти, двох забито й двох ранено. Всіх полонених нагодовано, ранених забандажовано і звільнено.
9 травня німецький відділ біля 400 людей, озброєний в гранатомети (меншого й більшого калібру), напав на село Яполоть (Костопільщина), грабуючи людей. Відділ УПА нечайним наскоком окружив німців з трьох сторін. Розгорівся важкий шестигодинний бій, в якому німці втратили багато вбитих і ранених. Німців вибито вже з кількох важних, під стратегічним оглядом, позицій. В розгарі наступу повстанців. команда з тактичних оглядів наказала відступити. З сторони повстанців впало трьох вбитих і чотирьох ранених.
14 травня німці окружили с. Любашу, коло Костополя, з наміром попалити хати, а мешканців порозстрілювати. Несподівано наскочив невеличкий відділ УПА і спалив німцям 11 авт, знищив коло 35 німців, здобув 2 скриньки гранат. Як наспіла більша сила з Костополя, повстанці відступили.
(Бюлетень «Вісті з фронту УПА». — ч. 1. — 1943 р.)

www.uahistory.cjb.net

Попередня

Зміст

Наступна