Три роки тому на сільському цвинтарі в Головині Костопільського району встановлено пам'ятник сотнику УПА Роману Карловичу Кернтопфу.
Напис на ньому свідчить, що народився командир повстанців 1914 року, а пішов із життя 11 квітня 1944 року.
Прізвище і по батькові героя визвольних змагань, неважко зрозуміти, німецького походження. Хто ж таки насправді сотник УПА Роман Кернтопф? Німець? То як же вийшло так що він потрапив у лави українських повстанців? .Чому він опинився на боці українських патріотів?
На запитання автор цієї розповіді шукав відповіді в старожилів Головина, Берестовця та Іванової Долини.
З'ясувалося, що Роман Кернтопф таки німець. Родина його батька, Карла Кернтопфа, мешкала в каменярському селищі Берестовці Костопільського району. Сім'я мала у власності млина та кузню. Люди згадують про цю родину як про порядну, співчутливу, працьовиту, готову допомогти іншим.
Троє синів росло у сім'ї: Микола, Костянтин і Роман. Діти разом з батьками дружно трудилися і в млині, і в кузні, і в полі. Останньому особливо давалося ковальське ремесло. Бо приносило не лише втому, а й наливало тіло силою.
Повагою була оточена ця робота в берестовчан. І дуже шкодували сусіди, що в 1939 році цій сім'ї довелося залишити Берестовець і виїхати в Німеччину. Саме так велика політика і СРСР і Німеччини позначилася на долі простої німецької сім'ї.
Вже там, у Німеччині, Романа Кернтопфа направили на навчання в офіцерську школу, певно, розраховуючи на його знання Сходу, які могли б за секретними планами невдовзі знадобитися.
Ще майже рік після початку війни в СРСР Роман Кернтопф оволодівав військовою наукою. І лише в 1942 році в складі німецьких військ вступив на українську землю.
Він швидко зрозумів, що фашисти несуть українцям не визволення, а знищення. Швидко збагнув, що не може йти проти народу, частинкою якого давно сам став. Адже на нього в Берестовці чекала кохана дівчина.
Коли німецька частина прибула в Рівне, обер-лейтенант Кернтопф вночі залишає її і пробирається в Берестовець.
Та тут дізнається, що його наречену напередодні війни власті заарештували за зв'язки з ОУН і відправили в Дубенську тюрму, де й розстріляли. Оце й зіграло, напевно, вирішальну роль у його виборі: він влився до лав повстанців, щоб боротися з фашистами і більшовизмом.
Роман швидко став сотенним УПА за псевдонімом «Вихор». Він уміло водив побратимів на операції проти фашис-тів, про його відвагу ходили легенди.
Проте загинув Роман Кернтопф у сутичці з енкаведистами чудового весняного дня. До речі, автор пам'ятника на могилі сотника Романа Кернтопфа житель Базальтового Віктор Довжаниця провів значну пошукову роботу по встановленню істини про життя і загибель героя. Через товариство «Баварія» він розшукав у Німеччині двох братів Романа Кернтопфа — Миколу і Костянтина. Обидва вони побували на могилі брата у Головині, а Костянтин навіть був присутній на церемонії відкриття пам'ятника.
Німець Роман Кернтопф усією душею любив український народ, Україна стала його другою батьківщиною, за неї він віддав своє життя. А мати-Україна прийняла його на вічний спочинок у свої обійми.
ГОНТА Анатолій Степанович. м. Костопіль.

Батальйон польської поліції Клевані, за доносом однієї полячки, у Новосілках і Новожукові провів численні арешти українців, яких було розстріляно... Поліцаї замкнули у стодолі українського священика Олександра Карбовича та його доньку і спалили їхній дім. Повертаючись назад, вони вбили п'ять українців із Сухівців і Голишева, яких зустріли по дорозі. Коли батальйон проходив через село Застав'я, один із польських поліцаїв відкрив вогонь через вікно хати на українця, який молився навколішки біля ікони, й убив його наповал. Батальйон повернувся з дев'ятьма возами награбованого майна. У німецькому донесенні командира цього батальйону було названо особливо жорстоким. Він полюбляв особисто викручувати руки своїм українським жертвам і вішати їх без суду.
(Володимир Косик, «Україна і Німеччина у другій світовій війні». — Париж — Нью-Йорк. —Львів. — 1993 р. — Стор. 395—396)

www.uahistory.cjb.net

Попередня

Зміст

Наступна